╥хъёЄ ЁхЇхЁрЄр: ёЄЁрэшЎр 1
ВСТУП З цьго приводу вже чимало написано ў сказано. Hе будуповторювати аргументи, а лише зазначу, що принцип подўлу владидля правово∙ держави не слўд фетишизувати, що їдиним джереломдержавно∙ влади ї народ, а державнў органи виконують певнўфункцў∙ по здўйсненню цўї∙ влади, що суть питання полягаї нетўльки у науково обгрунтованому розподўлў цих функцўй, а, щоне менш важливо, - у взаїмодў∙ всўх гўлок влади. Характерно, що прибўчники президентсько∙ республўки ўконцепцў∙ подўлу влади часто посилаються на конституцўйнийдосвўд США. Але звернемось до американських авторитетўв. Вўдо-мий конституцўоналўст професор Ч.Райз у вўснику "Програмисприяння парламентовў Укра∙ни" (номер за 12 вересня 1995 р.)пише: "Подўл влади" ї не зовсўм точним термўном для опису аме-рикансько∙ конституцўйно∙ моделў. автори американсько∙ консти-туцў∙ насправдў створили форму державного правлўння не з"подўлом влади", а радше з вўдокремленими один вўд одноговладними ўнститутами - президентом, законодавчим органом ў су-дами, якў мають розмежованў компетенцў∙ ў розподўленўфункцў∙... Кожна гўлка влади може вдаватися до певних дўй, алепроведення цўлўсно∙ полўтики вимагаї спўвпрацў ўнших владнихгўлок". "Чи призводить система, яка даї конкретнў ўнституцўйнўповноваження президентовў ў законодавчому органовў, до супер-ництва мўж ними у виробленнў полўтики?" - запитуї Райз. Ўвўдповўдаї: "Так, призводить, але ж вона таки створюї стимули,необхўднў гўлкам влади для спўвпрацў"(9,14-15). Творцям нашо∙ ново∙ Конституцў∙ треба зважити на цей бўксправи. Покищо законодавча ў виконавча гўлки влади змагаютьсяўз перемўнним успўхом у накладеннў вето на вўдповўднў акти. Hамўй погляд у новўй Конституцў∙ Укра∙ни слўд чўтко вказати нанеобхўднўсть взаїмодў∙ рўзних гўлок влади. Hе менш важливо до-могтися тако∙ взаїмодў∙ у реальнўй практицў. В структурно-органўзацўйному планў правова держава пропо-нуї належне роздўлення сфер дўяльностў, працў ў чўткого розп-редўлення функцўй ў компетенцў∙ мўж рўзними державними органа-ми, тобто все те, що по давнўй юридичнўй традицў∙ називаїтьсяконцепцўїю "роздўлення влади". Так само ў в Укра∙нў мова повинна йти про роздўл сфер,спўвробўтництва ў компетенцў∙ мўж трьома основними владами -законодавчо∙, виконавчо∙ ў судово∙. Кожна з цих влад в залежностў вўд свої∙ природи, характе-ром функцўй ў призначенням повинна зайняти свої мўсце в за-гальнўй системў державно∙ органўзовано∙ влади ў вести державнўсправи в вўдповўдних ∙м формах ў межах, належними шляхами ўзасобами. Законодавча влада в концепцў∙ правово∙ держави по-винна виступати як орган, що виражаї волю народу, як вищийпредставницький заклад. Вўдповўдно виконавча влада (уряд ў вцўлому вся виконавчо-розпорядча влада) повинна формуватисяурядовими органами, бути пўдконтрольною ў пўдзвўтною ∙м, дўятина основў, в межах закону. Судова влада повинна реалўзовува-тися незалежними вўд всўх ўнших влад судами на основў правовихзаконўв. Розподўл влад включаї в себе органўзацўйно-правовий ме-ханўзм ∙х взаїмодў∙, взаїмних здержок ў противаг з цўллю утри-мання кожною з них сво∙х повноважень ў разом з тим забезпечен-ня ∙∙ незалежностў вўд ўнших влад в тих же межах. В системнўйодиницў роздўлених влад суверенўтет держави знаходить своїнайбўльш адекватне органўзацўйне втўлення (9,15-19). Розподўл влад - це резюме ў показник розвитку права ўдержави, органўзацўйний вираз правового характеру держави, не-обхўдна передумова для правово∙ законностў ў режиму пануванняправа. Без належного розподўлу влад не може ўснувати правово∙держави ў правових законўв.1. ПЕРЕДУМОВИ ТА РОЗВИТОК ТЕОРЎ° РОЗПОДЎЛУ ВЛАД Звернемся до паршопочаткўв розвитку теорў∙ про подўл дер-жавно∙ влади на законодавчу, виконавчу ў судову. В XIII главў 5-о∙ книги "Про дух законўв" Монтеск'їпорўвнюї деспотичне правлўння з звичаями дикунўв Луўзўани,котрў, бажаючи дўстати з дерева плўд, зрубують дерево пўд са-мий корўнь. Так дўї ў деспотичне правлўння, само пўдрубуючикрону, на котрўй воно тримаїться. Феодально деспотичному режиму Монтеск'ї протиставляїконституцўйно-монархўчний або республўканський режим ў подўбнодо Локка розвиваї компромўсну теорўю розподўлу влад на законо-давчу, виконавчу ў судову, дўючи ўзолоьвано одна вўд одно∙.Монтеск'ї був впевнений, що, якщо монарх буде управляти невмўшуючись в судовў функцў∙, а законодавчў органи будуть вида-вати тўльки закони, але не управляти кра∙ною, всў основнў про-шарки феодального суспўльства будуть задоволенў, зокрема бур-жуазўя перестане бути ворогом аристократично∙ знатў. В цьомупитаннў Монтеск'ї подўбно до Локка орўїнтувався на так звануСлавну революцўю 1688-1689 рр. в Англў∙, заснованому на класо-вому компромўсў мўж буржуазўїю ў феодально-аристократичноювладою. Про такий компромўс мрўяв Монтеск'ї ў для Францў∙. Са-ма по собў теорўя розподўлу влад вўдўгравала в часи Монтеск'ївўдому прогресивну роль, тому що в якўйсь мўрў обмежувала су-дову ў законодавчу владу монарха. Але по сутў вона страждалакорўнним недолўком, так як фактично вела до знищення їдностўдержавно∙ влади, робила виконавчу владу незалежною вўд законо-давчих органўв ў по сутў справи безконтрольною, а законодавчўоргани перетворювала в заклади, якў могли видавати закони алене мали права слўдкувати за ∙х виконанням. Мўж окремими влада-ми виникали конфлўкти. Теорўя розподўлу влад - типовий зразоккомпромўсу французького просвўтителя (5,84-86). А зараз я хотўв би звернути увагу на ўсторўю розвитку ук-ра∙нсько∙ конституцў∙, а саме на моменти, що передбачали роз-подўл державно∙ влади. Розглянемо Конституцўю Пилипа Орлика, прийняту 5 квўтня1710 року на Козацькўй Радў у м.Бендерах. Проаналўзувавшироздўл VI цўї∙ Конституцў∙ ми можемо побачити, що Пилип Орликпропонуї проводити державне управлўння розмежувавши повнова-ження ў об'їднавши всў гўлки влади в їдиний державний ме-ханўзм: "Якщо в незалежних державах дотримуються похвального ўкорисного для публўчно∙ рўвноваги порядку, а саме - ў пўд часвўйни, ў в умовах миру збирати приватнў й публўчнў ради,обмўрковуючи спўльне благо батькўвщини, на яких ў незалежнўволодарў у присутностў Його Величностў не вўдмовлялися пўдко-рити свою думку спўльному рўшенню урядовцўв ў радникўв, то чо-му ж вўльнўй нацў∙ не дотримуватись такого ж прекрасного по-рядку?"(1,27-34). Далў слўдуї, що першўсть в кра∙нў належитьГенеральнўй старшинў, якўй пўдпорядковуються Полковники, що захарактером обов'язкўв прирўвнюються до радникўв. Щодо законо-давчого органу, то вўд кожного полку повиннў були бути обранўдекўлька знатних ветеранўв "досвўдчених ў вельми заслуженихмужўв", що повиннў були складати публўчну раду. ЯсновельможнийГетьман (так називаї Пилип Орлик в Конституцў∙ гетьмана Ук-ра∙ни) за Конституцўїю прирўвнюїться до президента уреспублўцў з президентською формою правлўння. Взаїмовўдносинив державному механўзмў визначаються так: "Генеральнўй стар-шинў, Полковникам ў Генеральним радникам належить давати пора-ди теперўшньому Ясновельможному Гатьману та його наступникампро цўлўснўсть батькўвщини, про ∙∙ загальне благо ў про всўпублўчнў справи. Без ∙хнього попереднього рўшення ў згоди, навласний розсуд (гетьмана) нўчого не повинне нў починатися, нўвирўшуватися, нў здўйснюватися...". Пўсля обрання гетьмана по-виннў бути обранў три Генеральнў Ради (1,33-34). Тепер перейдемо до розгляду Конституцў∙ УHР (Статут продержавний устрўй, права ў вўльностў УHР), що була ухвалена Ук-ра∙нською Центральною Радою 29 квўтня 1918 року. Перш за все потрўбно пўдкреслити, що це одна з найдемок-ратичнўших конституцўй того часу ў одне з найважливўших джерелдержавотворення в Укра∙нў. Такў високў досягнення правово∙думки, якў були зробленў в тў часи ў за досить короткийтермўн, повиннў дати хороший приклад сучасним полўтичнимдўячам, ў навчити ∙х хоча б ўнколи вивчати ўсторўю укра∙нсько-го конституцўоналўзму, бо як свўдчать укра∙нськў правовўпам'ятки, Укра∙на завжди прагнула до демократичних змўн у дер-жавнўй, культурнўй,соцўально-економўчнўй сферах життя, ў вжетодў, в 1
